25 жовтня кияни обиратимуть міського голову з-поміж 20 кандидатів. За даними дослідження соціологічної групи "Рейтинг", проведеного з 4 по 9 вересня, до трійки лідерів входять чинний міський голова Віталій Кличко (43,6%), Сергій Притула від фракції "Голос" (9,8%), та Ірина Верещук від "Слуги народу" (6,9%).

Але у перегонах беруть участь не тільки великі гравці, а й ті, чий рейтинг не перевищує 5%, 3% та навіть 1%. Саме з такими кандидатами ми вирішили поспілкуватися, щоб зрозуміти, навіщо вони продовжують боротьбу, незважаючи на те, що виграти вочевидь не вдасться? Як обирали та змінювали партії? Як ставляться до конкурентів? Скільки платять за рекламу? Які їхні плани щодо Києва? За що критикують чинного мера?

Михайло Поживанов – політик досвідчений. Депутат Верховної ради чотирьох скликань. У 90-х був міським головою Маріуполя.

Дрейфував з партії в партію: "Реформи і порядок", "Народний рух", "Батьківщина" (двічі з перервою, був замом міністра економіки Богдана Данилишина), "Наша Україна", "Аграрна партія, "Сила і честь", тепер – Радикальна партія Ляшка. У 1999 працював у виборчому штабі Олександра Омельченка.

У 2011 році СБУ порушила кримінальну справу щодо Поживанова та оголосила його у розшук. Йому – як колишньому голові Держрезерву – інкримінували розкрадання 35 млн гривень. Ймовірно, це було однією із складових переслідування режимом Віктора Януковича членів уряду Тимошенко. У 2014 році, коли всі обвинувачення з нього зняли, повернувся до України.

З паном Михайлом ми зустрічаємося в його офісі, де також є виборчий штаб в окремому приміщенні.

Його підхід до вибору партії доволі простий: щоб висуватися та балотуватися потрібна політична сила. Відтак обирає він тих, з ким має точки дотику. Зараз вони об'єдналися з Олегом Ляшком, "не залучаючи зовнішніх "інвесторів". Поживанов стверджує: фінансує кампанію за власний кошт.

Радикальна партія користується прихильністю Ріната Ахметова, однак про нього від Поживанова чуємо стандартну максиму: як і більшість українців, кандидат ставиться до олігархів погано.

До Радикальної партії Поживанов був членом "Сили і честі" Ігоря Смешка, спонсорував партію і йшов з ними на парламентські вибори. Тепер їхні дороги розійшлися. Конкретних причин Поживанов не вказує, зазначає тільки, що "політичних уподобань в країні немає", все будується на особистих стосунках і "кулуарщині".

Не склалося цього разу й із партією "Батьківщина", з якою у кандидата довга історія стосунків. Хоча син Михайла – Олександр Поживанов – досі є депутатом Київради саме від Батьківщини

Зараз, як кандидат у міські голови, Михайло Поживанов найчастіше відвідує телеканал НАШ, який належить проросійському політику Євгенію Мураєву та Kyiv.Live, який належить депутату від ОПЗЖ Вадиму Столару (його раніше називали одним з тіньових керівників столиці).

Канал "НАШ" увімкнений на великій плазмі в кабінеті Поживанова. Мовляв, там йому дають можливість спокійно висловлювати свою точку зору, як і у блозі на сайті "112 каналу", який пов'язують із кумом російського президента Путіна Віктором Медведчуком. При цьому до самого Медведчука ставиться негативно, в ефірі його телеканалів не був з 2018 року.

За словами Поживанова, критичні висловлювання про Петра Порошенка закрили йому доступ на "5 канал", "Еспрессо" та "Прямий".

Попри те, що розмови про повернення в ефір велися, однак, за його словами, нібито не вистачило грошей.

Виникає логічне питання, скільки ж кандидат готовий витратити на рекламу по місту і у соцмережах, які останніми роками стали епіцентром політичної агітації. Сторінка Михайла Поживанова у Фейсбук виглядає доволі скромно, з невеликою кількістю лайків та коментарями від одних і тих самих людей.

"У фейсбуці 100 000 грн близько [витрат на рекламу]. На двох радіо – Українське радіо та радіо Київ – по 30-40 тисяч грн. Я відмовився від телереклами, не тягну бюджет. По Києву ми взяли по два білборди на район чи округ, не пам"ятаю", – каже Поживанов.

До Кличка Поживанов ставиться з повагою, але виключно як до спортсмена та кумира нації, а не як до міського голови.

За його словами, основними проблемами у столиці в останні роки стали погані дороги, забруднення повітря, ЖКГ у занепаді та незаконні забудови.

Для того, щоб позбутися впливу олігархів, забудовників та бізнесменів на місто, Поживанов планує охопити Київ вай-фай покриттям "за державний та приватний кошт", щоб в кожного була можливість безкоштовно користуватися інтернетом. Далі, стверджує він, треба відкрити сайт, і залучити до його наповнення громадян, ОСББ та систему ЖЕКів – так можна буде систематизувати всі проблеми містян. Наприклад, проблеми пенсіонерів, які чи не найбільше бентежать кадитата.

Поживанов вважає, що вони зараз не цікавлять владу, хотів би влаштувавши для них щось на кшталт коворкінгів у нежитлових приміщеннях по Києву. У них, переконує Поживанов, пенсіонери змогли б проводити час – "чай, ігри, шахи, монополія" – а коштувало би це місту "копійки".

Про свою популярність у киян кандидат і сам говорить обережно. Мовляв, до висування його прізвище ніде не лунало, тому соціологи не вносили його в опитувальні листи. Яка реальна цифра його рейтингу Поживанов не знає і не надто переймається цим.Переконаний – будь-яка політична сила замовляє свої власні дослідження, які "виправляють" рейтинги собі і конкурентам. Наводить приклад Андрія Пальчевського. Він справді вже став інтернет-мемом завдяки "опитуванням" від маловідомих структур, які "малювали" йому друге місце на виборах.

"Думаю, він повторить долю пана Думчева (бізнесмен Сергій Думчев балотувався на посаду міського голови у 2015 році, запам"ятався білбордами "Голосуй вдумчиво", набрав 4% – ред). Кияни на таке не ведуться", – запевняє Поживанов.

Партія"Наш край" позиціонує себе як третя сила, лозунги та кольори здебільшого нагадують колишню Партію регіонів, хоча сам Сергій Шахов не називає Росію другом, а агресію на Сході – "внутрішнім конфліктом". При цьому членом політради партії є Андрій Деркач, який внесений до персонального санкційного списку США з формулюванням «російський агент з більш ніж десятирічним стажем».

Офіс Сергія Шахова на вулиці Олеся Гончара зустрічає величезним папугою та акваріумом. У коридорі – безліч портретів людей різних епох та професій від Зігмунда Фрейда до Ніколи Тесли та Бенджаміна Франкліна. "З ним інколи раджуся", – каже Шахов, вказуючи на Франкліна. Далі відволікається, щоб подивитись свіжі рейтинги партій у Київраду. Коментує: "пишуть свої рейтинги всякі. Я в них не вірю".

Мовляв, на рейтинги ніколи не звертав уваги, навіть коли у 2016 році заходив на 114 округ у Луганській області, де в результаті отримав "37% голосів та переміг при початковій впізнаваності у 5%". Це той самий 114 округ, під час виборів у якому фіксували так званих "технічних" кандидатів.

У Верховній раді Шахов був депутатом двох – восьмого і дев'ятого – скликань, був помічений у кнопкодавстві.

Був також пов'язаний зі скандалами щодо незаконної забудови. Журналісти "Наших грошей" з'ясували, що Шахов із бізнесменом Сергієм Думчевим незаконно забудовували вали Київської фортеці, на вулиці Лейпцизькій 13. Займалося цим товариство "Мрія-плюс", власниками якої, за даними "Наших грошей", були мати Сергія Думчева та партнерка Шахова Інна Журба.

Сергій Думчев підтверджував у 2016 році, що вони з Шаховим є бізнес-партнерами.

Зараз Шахов це спростовує:

Пригадує виборчу кампанію Думчева у 2015 році, називає її "надто агресивною", і додає, що бачився з ним нещодавно, та питав, чому Думчев не спробував знову висуватися у мери. Той нібито не відповів.

Але і без Думчева сьогодні київські міські вибори більш ніж конкурентні. 24 партії, і всі проаналізувати немає можливості, підкреслює Шахов. Чутки, що він нібито розраховує на голоси переселенців з Донбасу, не підтверджує і не спростовує. Каже, що називати "нових киян" переселенцями некоректно. "Несерйозно говорити "Шахов не киянин". А Кличко киянин? А Черновецький?". Головне, щоб людина була "фахівцем, і довіра до неї була".

Про Кличка каже, що він сам – людина світового масштабу, але "у Києва своя душа". В Кличка ж "немає генплану та команди", а ті хто є – "не гнучкі".

"Це ж не ринг, де комусь треба дати… а може, навпаки, комусь іноді треба дати пенделя", – плутається кандидат у метафорах.

Претензій до Кличка в Сергія Шахова вкрай багато. Починаючи від Подільського мосту, який за 5 років не побудували, зношене ліфтове господарство, ЖКГ, "ОСББ, які не фінансуються, при тому що при Миколі Азарові фінансувалися", незаконна забудова, транспортний колапс, збиткове метро та "сухостой, тополь, акація, дерева-вбивці, які прогнили зсередини".

Водночас, Шахов визнає: якщо кияни переоберуть Кличка, це свідчитиме про те, що їм він чимось подобається.

Виходячи з розмови складається враження, що набагато більше кандидат опікується загальноукраїнськими виборами, аніж своїм потенційним мерством. За його словами, фракція виставила на вибори фахівців різних напрямків. Лозунг про "сильних господарників" Шахову подобається, "у нас написано не корабель "Біда", у нас написано "Побєда", пояснює він.

Очікує на перемогу партії в Одеській, Чернігівській, Луганській та Донецькій областях, особливо в двох останніх, бо хоче довести, що Донбас – це не тільки "ОПЗЖ, Оппоблок та зелені". У Луганській області, до речі, від "Нашого краю" балотуються дев'ятеро людей із прізвищем Шахов. Коментуючи це, кандидат віджартовується, що то "родичі".

За словами Шахова, він очікує на розпуск Ради дев'ятого скликання, адже там сидять "соросята-поросята": "Я не знаю, хто це, але всі про це говорять. На заборі написано "Катя + Володя" а за забором дрова лежать", закінчує Шахов промову. Символізм цієї метафори зчитати також не вдалося.

Кандидат впевнений: монобільшість розвалюється "як холодець на плиті", і після місцевих виборів може бути все що завгодно.

Сергій Гусовський, ресторатор, депутат Київради. Балотувався на посаду міського голови Києва у 2015 році, набрав 7,71%. У 2018 році через скандал із виділенням землі родині однопартійця Романа Марченка, Гусовського та ще трьох депутатів виключили з фракції "Самопоміч". Від серпня 2020 року – у партії "За майбутнє".

Сама партія "За майбутнє" була відновлена рік тому, і її пов'язують з бізнесменом Ігорем Коломойским. Очільник партії Ігор Палиця – давній друг і бізнес-партнер Коломойського.

У партії строкатий кадровий набір – є колишні регіонали, ексчлени Народного фронту та БПП. Дехто є фігурантами антикорупційних розслідувань.

В офісі партії в самому центрі міста багато мерчу, браслетів, ручок та постерів з написом "За майбутнє". Сам кандидат привітно вітається і проводить екскурсію штабом. Розповідає, що зараз від партії по Україні йде більш ніж 27 тисяч кандидатів у депутати на різних рівнях, "починаючи від ОТГ, закінчуючи Києвом".

Ідеологічно "За майбутнє" скоріш центристська партія, вважає кандидат

Він каже: сам Ігор Палиця обіцяв не втручатися у питання формування команди, "жодних квотних принципів, хто кого куди буде ставити, тому що це моя зона відповідальності".

Щодо заяв Ігоря Палиці про шкідливості співпраці з МВФ, кандидат робить відчутну паузу, і просить базуватися на його словах. Позиція Гусовського проста: у запозиченнях від МВФ нічого поганого немає, але це в ідеальних умовах. У реальності, вважає він, Україна опиняється у "наркотичній залежності" від грошей Фонду, якими перекривають дефіцит бюджету.

Дефіцит бюджету – хронічна хвороба України, вважає Гусовський, яка є наслідком радянської системи. Так само олігархат, який, на його думку не загрожує країні більше, ніж Міжнародний валютний фонд.

"Хто становить більший ризик [олігархи чи МВФ] – це градації сірого. Сидіння на голці зовнішніх запозичень, і те, що в Україні багато на що впливають політичні проєкти та [залежні] медіа. Хоча є і незалежні медіа", – максимально обережно підбирає слова пан Сергій.

Підкреслює: буде добре, коли "МВФ та інші інституції розглядатимуть Україну як надійну країну, як середовище куди краще вкладати гроші". Саме тому треба балотуватися від політичної сили, яка сповідує "економічний прагматизм", як "За майбутнє".

На відміну від інших кандидатів у мери, Гусовський хвалить точкові ініціативи Віталія Кличка, як "відновлення велотреку, реконструкція парку Наталка, "скляний міст" з Володимирської Гірки. Хоча без критики не обходиться.

"Міст будували бігом-бігом щоб здати на день Києва, і я переконаний, що там було скасовано купу тендерних процедур, бо вони не встигали. Відповідно, за кошторис цього мосту можна було побудувати і міст і дитячі садки", – переконаний Гусовський.

Серед іншого: за роки мерства Кличка не було прийнято новий генплан, строк якого добігає у 2020 році, значно погіршилася ситуація з незаконними забудовами. Критикує метро на Виноградар, яке, на думку кандидата, напряму пов'язане з впливом забудовників на чинну владу.

На його думку, легендарне "метро на Троєщину" можна побудувати буде тоді, коли туди перенесуть Верховний суд, і там з'явиться своя "екосистема", а перевантаження мостів через Дніпро вирішується не будівництвом нового, а створенням робочих місць та інфраструктури на лівому березі.

Зробити це все кандидату буде складно. Рейтинг Гусовського – 0,5%. Сам він вторить іншим кандидатам: рейтингами не переймається, політсила свої дослідження, начебто, не замовляла. Ставлення до вже наявних – скептичне.

"В цій кампанії рейтинги майже як ніколи використовуються як інструмент для маніпуляцій. Там дивовижні персоналії взагалі попадають у топ-3. Пальчевський, Томенко. Про Пальчевського вже жартують в Інтернеті, що він може перемогти навіть Джо Байдена", – сміється Гусовський.

Борислав Береза, як і Сергій Гусовський, бере участь у виборах мера Києва вдруге. У 2015 році він вийшов із Віталієм Кличком у другий тур і програв, набравши 32,3% голосів.

Його "ЕкоПартія Берези" існувала ще з 2005. Можна сказати, що влітку 2020 року вона була актуалізована і зараз бореться за місця у Київраді.

Як і підказує логіка партійної ідеології, ми зустрічаємося з кандидатом біля Оріхуватських ставків, на свіжому повітрі.

У Київраду цього року йдуть одразу дві "еко" партії. Ще "Екологічна альтернатива" Єгора Фірсова. Про неї Борислав Береза висловлюється різко: "Єгор Фірсов не є моїм конкурентом, він є спойлером Кличка". Додає, що ще одним спойлером чинного мера є вже неодноразово згаданий Андрій Пальчевський і його партія "Перемога Пальчевського".

На його думку, стратегія створення такої опозиції дозволить мати у Київраді людей, які нібито є опонентами, але з якими дуже легко домовлятися.

Себе Береза вважає справжнім опонентом Віталія Кличка та забудовників. Стверджує: в "ЕкоПартії" чи за спинами її членів немає жодного.

"Кличко не бачить того, чого не хоче бачити", – називає кандидат основний мінус чинного мера. Уточнює, що йдеться про неконтрольовану незаконну забудову, відсутність генерального плану міста та знищення зелених зон.

Наводить приклад боротьби за урочище Бичок, коли Київрада та КМДА казали, що їх задовольняє вирубка лісу, і єдиний хто виступив проти – міністерство екології.

При цьому Береза визнає: Кличко як мер набагато кращий за його попередника, Леоніда Черновецького. Кількість парків зростає, але вони коштують в три-чотири рази дорожче, стверджує кандидат. Пригадує історію з грудня 2018 року, коли на озеленення Києва було виділено 900 мільйонів гривень, 400 з яких – окремо на Троєщину. Береза подавав тоді депутатський запит щоб "встановити реальну вартість робіт, економічну експертизу та законність проведення тендерних процедур".

Ідеальний світ Борислава Берези: коли українське суспільство зможе подорослішати, не ставитися до місця, де вони живуть, з точки зору постійного споживання ресурсів, думати про майбутнє, а не жити виключно сьогоднішнім днем. Крім цього: провести судову реформу та покращити освіту. Головне: "зрозуміти, що гроші – не все у цивілізованому світі".

"Якщо людина, яка відповідає за процеси, не візьме гроші, [забудовники] ніколи не з'являться в Києві. Ні Вавриш, ні Столар, ні Комарницький, ніхто інший", – підсумовує Береза.

Соціологічна група "Рейтинг" давала Березі у вересні 1,3% підтримки, що робить його своєрідним лідером серед наведених кандидатів.

"Останній раз ми зверталися до Омнібуса, можу сказати що тоді був рейтинг 2,8%. Я не задоволений цим рейтингом, але в мене немає грошей щоб зараз заповнити собою рекламу, газети і телебачення, які дійсно працюють", – розмірковує Береза.

Додає, що партія працює "за свої гроші, хто скільки може", саме тому виборча кампанія така маленька. Бібліотека реклами Facebook показує, що на рекламу станом на 9 вересня витратили 2 348 доларів.

Береза визнає, зараз перетягнути людей на свій бік не маючи великих грошей неможливо, втім, каже, притримується "принципу Ганді": "Спочатку вони сміються над тобою, потім вони рахуються з тобою, а потім ти перемагаєш", – підсумовує він.