Дмитро розпочав бігову кар'єру вже в цілком зрілому віці. Після 30-ти майбутній марафонець замислився над зміцненням власного здоров'я і вирішив почати з невеликих ранкових та вечірніх пробіжок

У 2013 бігова культура в Україні тільки зароджувалася. Любительські забіги на довгі дистанції проводилися переважно в Києві та містах-мільйонниках. Що вже говорити про Полтаву, населення якої не досягало й 300 000 людей. «У той час бігунів у місті було дуже мало. Пам'ятаю, коли біг вулицею, дівчата лякалися і міцніше трималися за сумки, бо думали, що зараз їх будуть «обносити», – сміється Дмитро.

Свій перший марафон він пам'ятає так, ніби той був учора. За відсутності альтернатив у власному місті, Кербут поїхав на змагання до Харкова. Тоді він не ставив за мету досягти якогось конкретного результату. Головним завданням було подолати марафонську дистанцію в 42 км. Врешті Дмитро дійшов до фінішу, але зізнається, що тоді припустився багатьох помилок, як при підготовці, так і в ході забігу.

«Тоді я мало розумівся на тому, як правильно готуватися до великих дистанцій, які вправи потрібно виконувати, як треба харчуватися і головне – яке відновлення необхідне організму. Відсутність відпочинку, масажів і найпростіших вітамінів часто призводить до травм серед спортсменів-початківців», – застерігає Кербут.

На щастя, його помилки на старті хоч і додали організму стресу, проте не призвели до серйозних травм. З того часу Дмитро не пропустив жодного Харківського марафону, набирався досвіду та постійно покращував результати.

Паралельно він почав займатися велоспортом, захопившись дисципліною «бревет». Це велозаїзди, в яких за певний час потрібно подолати великі дистанції – 200, 300, 400, 600, 1000 або 1200 км. Бігові тренування та витривалість Кербута далися взнаки і в новому виді спорту. Вже в перший рік занять він зумів успішно подолати за необхідний час чотири дистанції протяжністю від 200 до 600 км.

Водночас Дмитро з друзями замислився над створенням у Полтаві бігового клубу, який би об'єднав марафонців міста, проводив групові тренування з бігу та популяризував цей вид спорту. Так, в 2016 році в місті з'явився Running Club Poltava. Перші власні змагання під назвою «Полтавська ніч» клуб провів у 2017 році. На подив самих організаторів, на нічний забіг зареєструвалося близько півтисячі учасників. З того часу змагання проводяться щорічно, а біговий клуб постійно поповнюється новими людьми.

У тому ж 2017 Дмитро вирішив зайнятися тріатлоном, що поєднує в собі біг, велосипед та плавання. Ще на старті занять спортом він мріяв про те, щоб колись подолати культову дистанцію IronMan, на якій потрібно проплисти 3,8 км, проїхати на велосипеді 180 км та пробігти 42 км. Вже маючи досвід та непогані результати в біговому спорті та велозаїздах, Дмитру залишалося підтягнути плавання, яким він ніколи не займався раніше.

Вже на першому виступі в тріатлоні в 2017 році він не тільки подолав заплановану дистанцію, але й зайняв третє місце на змаганнях Ukrman. У наступні роки Дмитру ще двічі вдавалося фінішувати на цих змаганнях у трійці, зокрема посісти друге місце.

Взимку 2017 спортсмен разом з товаришем і Running Club Poltava реалізував соціальний проєкт «Біжу заради дітей». Організований клубом забіг проводився, щоб привернути увагу суспільства до дітей із особливостями розвитку, а також зібрати кошти для ремонту приміщення дитячого центру «Дитина і світ». Принагідно Дмитро встановив рекорд України за щоденне подолання напівмарафонської дистанції протягом 30 діб.

У 2018 Кербут пробіг свій перший ультрамарафон – дистанцію в 100 км, яка більш ніж вдвічі довша за класичну марафонську. Її подолання дається непросто навіть професіональним спортсменам, які можуть готуватися до змагання роками і все одно не пройти всю дистанцію. На ультрамарафонах у бігунів болить буквально все тіло, часто трапляються судоми м'язів, розтягнення та інші травми. Непоодинокі й випадки смертей учасників через раптову зупинку серця чи інші проблеми зі здоров'ям.

Надважким випробуванням для організму є і тріатлон, у якому спортсмену потрібно сумарно подолати дистанцію протяжністю 226 км. Як зізнається Дмитро, від старту до фінішу на цих змаганнях не доходять близько 5 % учасників. Проте 90 % людей навіть не виходять на старт, здаючись ще під час виснажливих тренувань.

«Враховуючи велику кількість тренувань, для мене було найважчим спланувати час та знайти баланс між спортом, роботою та сім'єю. На щастя, моя сім'я завжди мені допомагала та підтримувала на всіх змаганнях, а дружина взагалі приєдналася до бігового клубу. Що стосується роботи, то гнучкий графік продавця в «Епіцентрі» дозволяє знаходити час як для тренувань, так і для дітей та жінки. Тим паче, що підтримка і розвиток спорту – один із стратегічних напрямків діяльності компанії», – говорить Кербут. Вже цьогоріч він планує виступити на оригінальному турнірі IronMan.

«Моя мрія – це виступ на чемпіонаті світу IronMan, який щорічно проводиться на Гаваях, – зізнається Дмитро. – Для цього потрібно увійти до першої трійки на одному з етапів змагання. Можливо, хтось скаже, що ця мрія нездійсненна. Адже вийти на призові місця в боротьбі з 4000-5000 тисячами інших учасників і справді вкрай важко. Проте я вірю, що немає нічого неможливого. Кожен наступний виклик – це насамперед битва з самим собою. Відступати нікуди. Моя зброя – то сила волі. Тільки вперед».

Інші матеріали Спецпроєкту "Дивовижні люди, про яких ви ніколи не чули"